Самостійне зведення теплиці з полікарбонату є вдалим рішенням для будь-якого городника. Воно поєднує значну економію з можливістю створити ідеально підігнану під потреби ділянки конструкцію. Успіх залежить від розуміння технології та послідовності робіт, адже навіть найдорожчий матеріал можна зіпсувати помилками при монтажі. Грамотно зібрана теплиця стане надійним захистом для рослин та не вимагатиме постійного ремонту, забезпечуючи стабільний мікроклімат протягом десятиліть.
На що треба орієнтуватися
Процес починається з ретельної підготовки, перш за все – з вибору та підготовки місця. Майданчик повинен бути рівним, добре освітленим упродовж дня та захищеним від сильних північних вітрів. Оптимальною орієнтацією є довгою стороною з півночі на південь. Далі необхідно визначитися з типом фундаменту, який визначає довговічність усієї споруди. Для сезонного використання достатньо надійної дерев’яної рами з бруса, обробленого антисептиком. Для капітальної всесезонної теплиці значно краще облаштувати дрібнозаглиблений стрічковий фундамент або встановити бетонні опорні стовпчики.
Наступний ключовий етап – монтаж каркасу, який є несучою основою конструкції. При роботі з готовим комплектом необхідно суворо дотримуватися інструкції виробника. При самостійному виготовленні найкращим матеріалом вважається оцинкований металевий профіль або профільна труба.
Обираємо покриття
Найвідповідальнішою фазою є робота з полікарбонатом. Для покриття потрібно обирати спеціалізований сотовий полікарбонат для теплиць товщиною 4-6 мм з обов’язковим об’ємним УФ-захистом, що гарантує термін служби 10-15 років. Монтаж проводиться з дотриманням ряду критичних правил. Листи укладаються стороною з УФ-шаром назовні (він зазвичай має маркування на захисній плівці). Внутрішні канали обов’язково орієнтуються вертикально для стоку конденсату, кріплення здійснюється виключно спеціальними термокомпенсуючими шайбами, що забезпечують герметичність та компенсують теплове розширення. Діаметр отвору під кріплення завжди повинен перевищувати діаметр ніжки саморіза на 2-3 мм.
Після фіксації покриття наступає заключний, але життєво важливий етап герметизації конструкції. Від цих дій безпосередньо залежить довговічність матеріалу та чистота повітря всередині. Потрібно все передбачити.
- Захист верхніх торців. Кожен лист зверху герметизується суцільним торцевим пластиковим або алюмінієвим профілем. Це повністю блокує потрапляння води, пилу та комах у внутрішні порожнини.
- Облаштування нижніх торців. Нижні краї панелей закриваються спеціальним перфорованим (зі щілинками) профілем або паропроникною стрічкою. Це дозволяє конденсату, що неминуче утворюється всередині сот, вільно випаровуватися, запобігаючи застою вологи і розвитку водоростей.
- Герметизація стиків. Усі місця стикування листів на скатах даху та стінах обов’язково закриваються роз’ємними сполучними профілями. Вони забезпечують акуратне з’єднання, запобігають проникненню дощу та снігу в щілини і посилюють жорсткість всієї покрівлі.
Наприкінці ретельно перевіряється робота всіх рухомих елементів – дверей та форточок, усуваються можливі перекоси. Тільки після цього знімається захисна поліетиленова плівка з полікарбонату. Дотримання цієї технології гарантує створення не просто укриття для рослин, а капітальної, довговічної споруди, здатної забезпечувати стабільний мікроклімат і багаті врожаї протягом багатьох років.